В мене є щось. Але воно забирає в мене дуже багато часу, і за це я його безжально знищую. Намагаюсь. Погано намагаюсь, мабуть.

Я про моменти. Ними я живу. Буденні прозаїчні моменти. Ті, що сонний ранок за чашкою кави, легенький вітер в обличчя, випадкова зустріч, мелодія в переході. Так воно буває, йдеш кудись, і поспішити б варто, і погода не дуже ( Read more... )

Бувають моменти, коли хочеться залізти під крісло.

Один з таких, коли знайомлять з начебто новою людиною.
Вас представляють. Бурмочеш якусь люб'язність, а у відповідь чуєш:
"Та ми вже бачились разів 5".
Далі намагаєшся виправдатись фразою "ти так змінився" чи тактовно мовчиш, бо не хочеш лукавити, чи переводиш розмову на іншу тему.

Або ще так, ( Read more... )

Вчора півдня шукала невтілені бажання.  Потрібних не знайшла. Невдячна виявилась робота, але дико з того тішусь.

Що знову незророзумілий набір слів?  Спробую пояснити.
Натрапила я зранку в френдстрічці  (а точніше тут shicot.livejournal.com/904590.html ) пропозицію назвати своє нездійснене бажання і отримати рецепт його здійснення. Ну я що? Я ж в ( Read more... )

Моя бабуся пам'ятає своє життя з завидною точністю і, що для мене просто неймовірно, з правильною послідовністю ( Read more... )

Ніби й не дуже популярна, ніби й не намагаюсь привертати багато уваги, а чомусь так склалось, що ходить по тернопільській землі про мене немало міфів. А я що? А я їх збираю. 
Міф 1. Я дуже спокійна дитина. (в дитинстві) 
Міф 2. В мене строгі батьки. (там же, але трохи пізніше)
Міф 3. Я фізико-математичний геній. (моя вчителька математики і ще пару ( Read more... )